спадок — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

спадок — спа́док 1 іменник чоловічого роду спадщина спа́док 2 іменник чоловічого роду зменшення; занепад рідко Орфографічний словник української мови
спадок — (по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма. Словник синонімів Караванського
спадок — див. багатство; спадщина Словник синонімів Вусика
спадок — [спадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
спадок — I -дку, ч. Те саме, що спадщина. Діставати у спадок. Залишати у спадок. II -дку, ч., рідко. Те саме, що спад I 1). Іти на спадок. Великий тлумачний словник сучасної мови
спадок — СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (І. Франко); Ні родини, ні доброї людини. Словник української мови у 20 томах
спадок — Падання Словник застарілих та маловживаних слів
спадок — Сукупність майнових прав і зобов'язань покійного, які переходять до спадкоємців у процесі успадкування. Універсальний словник-енциклопедія
спадок — СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал. Словник синонімів української мови
спадок — Спа́док, спа́дку, в -дку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спадок — СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини. Словник української мови в 11 томах
спадок — рос. наследство майно і гроші, що переходять до спадкоємців. Eкономічна енциклопедія