спадок

СПА́ДОК¹, дку, ч.

Те саме, що спа́дщина.

Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (І. Франко);

Ні родини, ні доброї людини. А якби оце тепер були після мене які спадки, де б та й родина набралась (Ганна Барвінок);

Стара батьківська оселя, .. спадок за вітром пішов, згорів (Іван Ле);

– А се ж тобі навіщо? – питала я, показуючи на сулію .. – А се учительський спадок!.. Мій попередник тримав у сій сулії горілку, ну, а в мене вона, звісно, порожня стоїть (Леся Українка);

Колишню “Імперію зла” було збудовано на брехні і самообмані, звичка говорити неправду лежить в основі нашої політичної системи. Напевно, ще мають минути роки, доки ми позбудемося того ганебного спадку (з газ.);

[Любов:] Спадок – се фатум, .. що мститься до чотирнадцятого коліна (Леся Українка);

Створив мудрий титан інших людей і дав їм у груди небесний вогонь невмирущості, спадок древнього Урана (О. Бердник).

СПА́ДОК², дку, ч., рідко.

Те саме, що спад¹ 1.

Значення в інших словниках

1. спадок — спа́док 1 іменник чоловічого роду спадщина спа́док 2 іменник чоловічого роду зменшення; занепад рідко  Орфографічний словник української мови
2. спадок — (по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма.  Словник синонімів Караванського
3. спадок — див. багатство; спадщина  Словник синонімів Вусика
4. спадок — [спадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. спадок — I -дку, ч. Те саме, що спадщина. Діставати у спадок. Залишати у спадок. II -дку, ч., рідко. Те саме, що спад I 1). Іти на спадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спадок — Падання  Словник застарілих та маловживаних слів
7. спадок — Сукупність майнових прав і зобов'язань покійного, які переходять до спадкоємців у процесі успадкування.  Універсальний словник-енциклопедія
8. спадок — СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал.  Словник синонімів української мови
9. спадок — Спа́док, спа́дку, в -дку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. спадок — СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини.  Словник української мови в 11 томах
11. спадок — рос. наследство майно і гроші, що переходять до спадкоємців.  Eкономічна енциклопедія
12. спадок — Спадок, -дку м. Наслѣдство. Г. Барв. 364. К. ХП. 86. Не мавши спадку, не матимеш і упадку. Ном. Од якоїсь тітки у спадку йому достався. МВ. (О. 1862. І. 48). Иногда только во мн. ч. Мнж. 192.  Словник української мови Грінченка