Значення в інших словниках
-
спадок —
спа́док 1 іменник чоловічого роду спадщина спа́док 2 іменник чоловічого роду зменшення; занепад рідко
Орфографічний словник української мови
-
спадок —
(по кому) майно, добро; (по батькові) батьківщина, (по дідові) дідизна, (по матері) материзна; (культурна) надбання <�культури>; (письменника) доробок; (минулого) наслідки, тягар, о. родима пляма.
Словник синонімів Караванського
-
спадок —
[спадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў
Орфоепічний словник української мови
-
спадок —
I -дку, ч. Те саме, що спадщина. Діставати у спадок. Залишати у спадок. II -дку, ч., рідко. Те саме, що спад I 1). Іти на спадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спадок —
СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (І. Франко); Ні родини, ні доброї людини.
Словник української мови у 20 томах
-
спадок —
Падання
Словник застарілих та маловживаних слів
-
спадок —
Сукупність майнових прав і зобов'язань покійного, які переходять до спадкоємців у процесі успадкування.
Універсальний словник-енциклопедія
-
спадок —
СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал.
Словник синонімів української мови
-
спадок —
Спа́док, спа́дку, в -дку
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
спадок —
СПА́ДОК¹, дку, ч. Те саме, що спа́дщина. Спадок, котрий по кількох роках дістала його жінка, вирятував його від крайньої бідності (Фр., III, 1950, 72); Ні родини, ні доброї людини.
Словник української мови в 11 томах
-
спадок —
рос. наследство майно і гроші, що переходять до спадкоємців.
Eкономічна енциклопедія
-
спадок —
Спадок, -дку м. Наслѣдство. Г. Барв. 364. К. ХП. 86. Не мавши спадку, не матимеш і упадку. Ном. Од якоїсь тітки у спадку йому достався. МВ. (О. 1862. І. 48). Иногда только во мн. ч. Мнж. 192.
Словник української мови Грінченка