сплоха

Спло́ха

нар.

1) Слабо, вяло.

2) не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде — казав дід Панас. Левиц. І. 121.

Значення в інших словниках

1. сплоха — присл., розм. Слабко, мляво. Не сплоха рідко — не скоро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сплоха — СПЛО́ХА, присл., розм. Легко, просто. – А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? Тебе не злякаєш сплоха; о, тебе не злякаєш! (І. Нечуй-Левицький); – Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш... Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку.  Словник української мови у 20 томах
3. сплоха — Спло́ха, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сплоха — СПЛО́ХА, присл., розм. Легко, просто. — А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? Тебе не злякаєш сплоха; о, тебе не злякаєш! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах