сплоха

СПЛО́ХА, присл., розм. Легко, просто.

— А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? Тебе не злякаєш сплоха; о, тебе не злякаєш! (Н.-Лев., VI, 1966, 404);

— Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Мирний, IV, 1955, 233);

— Він сердитий, грізний, до нього сплоха не підійдеш, а ми його об’їдемо (Хижняк, Килимок, 1961, 36).

Не сплоха́, рідко — не скоро.

— Чи не закинуть [сітку] ще раз? Сонце не сплоха зійде,— казав дід Панас (Н.-Лев., І, 1956, 66);

— Та не сплоха ще й вернеться [чоловік]! — додала баба. — Ох! — зітхнула Христя. — А я думаю, він уже швидко прийде (Мирний, І, 1954, 238).

Значення в інших словниках

1. сплоха — присл., розм. Слабко, мляво. Не сплоха рідко — не скоро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сплоха — СПЛО́ХА, присл., розм. Легко, просто. – А чого ти там боялась? Хіба я вовк, чи що? Тебе не злякаєш сплоха; о, тебе не злякаєш! (І. Нечуй-Левицький); – Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш... Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку.  Словник української мови у 20 томах
3. сплоха — Спло́ха, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сплоха — Спло́ха нар. 1) Слабо, вяло. 2) не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде — казав дід Панас. Левиц. І. 121.  Словник української мови Грінченка