сплітати

Спліта́ти, -та́ю, -єш

сов. в. сплести, -ту, -теш, гл.

1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок.

2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.

Значення в інших словниках

1. сплітати — спліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сплітати — -аю, -аєш, недок., сплести, сплету, сплетеш, док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. Сплітати павутиння над ким — чим — інтригуючи проти кого-небудь, намагатися скомпрометувати. 2》 З'єднувати плетінням. Сплести косу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., що. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (С.  Словник української мови у 20 томах
4. сплітати — плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н.  Фразеологічний словник української мови
5. сплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є; сплести́, сплету́, сплете́ш, сплете́; сплів, сплела́; сплі́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., перех. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (Вас.  Словник української мови в 11 томах