сплітати

плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак); Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян). мота́ти павути́ну. Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (Укр.. присл..). заво́дити павути́ну. Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький).

спліта́ти / сплести́ сильце́ (сільце́) на кого. Користуючись чиєюсь необачністю, залучати кого-небудь до чогось, заманювати кудись. (Нартал:) Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Леся Українка).

спліта́ти / сплести́ сі́ті (сі́тку) навколо кого і без додатка. Інтригуючи, намагатися скомпрометувати когось. Науковий подвиг Улугбека був не до смаку фанатично настроєним прихильникам ісламу, які сплітали сіті змов навколо великого вченого (З журналу).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

сплітати — спліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
сплітати — -аю, -аєш, недок., сплести, сплету, сплетеш, док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. Сплітати павутиння над ким — чим — інтригуючи проти кого-небудь, намагатися скомпрометувати. 2》 З'єднувати плетінням. Сплести косу. Великий тлумачний словник сучасної мови
сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., що. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (С. Словник української мови у 20 томах
сплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є; сплести́, сплету́, сплете́ш, сплете́; сплів, сплела́; сплі́вши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., перех. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (Вас. Словник української мови в 11 томах
сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. сплести, -ту, -теш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. Словник української мови Грінченка