сплітати

плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Рибак); Майже всі вони були байськими боржниками, залежали від нього, а бай хитро плів навколо них свою павутину (О. Донченко); Та обоє вони не знали й не відали, як уже почав снувати своє чорне павутиння Матюша Жигай (А. Шиян). мота́ти павути́ну. Глитай павутину мотав, та сам від того сконав (Укр.. присл..). заво́дити павути́ну. Він .. знав кожного вдачу, душу й заводив свою .. павутину на цілу околицю (І. Нечуй-Левицький).

спліта́ти / сплести́ сильце́ (сільце́) на кого. Користуючись чиєюсь необачністю, залучати кого-небудь до чогось, заманювати кудись. (Нартал:) Ти знов на мене сплів сильце: ти навернув мене у християнство (Леся Українка).

спліта́ти / сплести́ сі́ті (сі́тку) навколо кого і без додатка. Інтригуючи, намагатися скомпрометувати когось. Науковий подвиг Улугбека був не до смаку фанатично настроєним прихильникам ісламу, які сплітали сіті змов навколо великого вченого (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сплітати — спліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
сплітати — -аю, -аєш, недок., сплести, сплету, сплетеш, док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. Сплітати павутиння над ким — чим — інтригуючи проти кого-небудь, намагатися скомпрометувати. 2》 З'єднувати плетінням. Сплести косу. Великий тлумачний словник сучасної мови
сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., що. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (С. Словник української мови у 20 томах
сплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є; сплести́, сплету́, сплете́ш, сплете́; сплів, сплела́; сплі́вши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., перех. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (Вас. Словник української мови в 11 томах
сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. сплести, -ту, -теш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. Словник української мови Грінченка