сплітати

Значення в інших словниках

1. сплітати — спліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. сплітати — -аю, -аєш, недок., сплести, сплету, сплетеш, док., перех. 1》 Виготовляти що-небудь способом плетіння. Сплітати павутиння над ким — чим — інтригуючи проти кого-небудь, намагатися скомпрометувати. 2》 З'єднувати плетінням. Сплести косу. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., що. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (С. Словник української мови у 20 томах
4. сплітати — плести́ (снува́ти, спліта́ти і т. ін.) павути́ння (павути́ну). Підступними, хитрими діями примушувати підкорятися своєму впливові. Неофіційні дипломати плетуть тонке павутиння закулісних змов (Н. Фразеологічний словник української мови
5. сплітати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. сплітати — СПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПЛЕСТИ́, сплету́, сплете́ш, док., перех. 1. Виготовляти що-небудь способом плетіння. Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається (Вас. Словник української мови в 11 томах
7. сплітати — Спліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. сплести, -ту, -теш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. Словник української мови Грінченка