споруда

Споруда, -ди

ж. Сооруженіе. Страшна споруда: сім гаків залізних стирчать попід бойницями високо. К. Бай. 71.

Значення в інших словниках

1. споруда — спору́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. споруда — Будова, будівля, забудовання; спорудження, (маленька) споруденя, міні-споруда; (дія) споруджання.  Словник синонімів Караванського
3. споруда — [споуруда] -дие, д. і м. -д'і  Орфоепічний словник української мови
4. споруда — -и, ж. Те, що збудоване, споруджене; будівля, будова. Водовипускна споруда — гідротехнічна споруда або пристрій, призначений для відведення (скидання) зворотних вод у водні об'єкти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. споруда — СПОРУ́ДА, и, ж. Те, що збудоване, споруджене; будівля, будова. Дорога його лежала повз елеватор, повз цю височезну споруду з бетону, що була без вікон і ніби й без дверей (О. Гончар); Ввечері ми були в горійському театрі.  Словник української мови у 20 томах
6. споруда — БУДІ́ВЛЯ (кам'яна, дерев'яна і под. споруда для житла, господарських потреб і т. ін.), БУДО́ВА. Її увагу привернула кругла будівля з дощок з величезним написом "Цирк" (О. Донченко); Колодуб.. поїхав до високої, з помпезною колонадою будови (Ю. Бедзик).  Словник синонімів української мови
7. споруда — СПОРУ́ДА, и, ж. Те, що збудоване, споруджене; будівля, будова. Дорога його лежала повз елеватор, повз цю височезну споруду з бетону, що була без вікон і ніби й без дверей (Гончар, Тронка, 1963, 295); Ввечері ми були в горійському театрі.  Словник української мови в 11 томах