спосібно

Спосібно

нар.

1) Пригодно, нужно.

2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. І. 79.

Значення в інших словниках

1. спосібно — спосі́бно прислівник зручно незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. спосібно — присл., розм. Те саме, що зручно 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спосібно — СПОСІ́БНО, присл., розм. Те саме, що зру́чно 1, 2. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами (Сл. Б. Грінченка); Куди йому спосібно йти (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. спосібно — СПОСІ́БНО, присл., розм. Те саме, що зру́чно 1, 2. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами (Сл. Гр.); Куди йому спосібно йти (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах