спосібний
Спосібний, -а, -е
1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Ном. № 6549. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть. Камен. у.
2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна. Шух. І. 180.
Словник української мови Грінченка