спосібний

спосі́бний

способний, -а, -е, розм.

1》 Те саме, що зручний 1), 2).

2》 на що, до чого і без додатка, з інфін. Те саме, що здатний 1).

3》 Те саме, що здібний 1).

Значення в інших словниках

1. спосібний — Спосі́бний: — здатний [53]  Словник з творів Івана Франка
2. спосібний — Здібний, здатний, кебетний, кебетливий, хисний, тімашний, тіменний, тямучий, удатний, див. мудрий, догадливий  Словник чужослів Павло Штепа
3. спосібний — СПОСІ́БНИЙ, СПОСО́БНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що зру́чний 1, 2. Дорога спосібна (Сл. Б. Грінченка); Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати (Г. Хоткевич). 2. на що, до чого і без дод., з інфін.  Словник української мови у 20 томах
4. спосібний — Спосі́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спосібний — СПОСІ́БНИЙ, СПОСО́БНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що зру́чний 1, 2. Дорога спосібна (Сл. Гр.); Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати (Хотк., II, 1966, 264). 2. на що, до чого і без додатка, з інфін.  Словник української мови в 11 томах
6. спосібний — Спосібний, -а, -е 1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Ном. № 6549. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть. Камен. у. 2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна. Шух. І. 180.  Словник української мови Грінченка