спосібний

СПОСІ́БНИЙ, СПОСО́БНИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що зру́чний 1, 2.

Дорога спосібна (Сл. Б. Грінченка);

Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати (Г. Хоткевич).

2. на що, до чого і без дод., з інфін. Те саме, що зда́тний 1.

– Люди мене люблять, шанують .. Якби спосібний був і потреба була, то й ще б на ворога став (О. Копиленко);

Вони уважають нас способними на поважні розмови, і через те говорять з нами по правді (Леся Українка);

Річенко увесь піднявся; огнем горіло його обличчя, і на все був він тепер спосібний (Г. Хоткевич);

– Тетяна, царство небесне, останніми часами зовсім не способна до роботи була, – додала Мотря (Л. Яновська);

Коров'яче молоко не таке вже спосібне для годування немовляти (з газ.).

3. Те саме, що зді́бний 1.

Мій тато був з Медики родом, мав двох братів – усі три були хлопці гарні, спосібні (І. Франко);

– Не буде екзаменів .. Батюшка не хоче. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за законом Божим (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. спосібний — Спосі́бний: — здатний [53]  Словник з творів Івана Франка
2. спосібний — способний, -а, -е, розм. 1》 Те саме, що зручний 1), 2). 2》 на що, до чого і без додатка, з інфін. Те саме, що здатний 1). 3》 Те саме, що здібний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спосібний — Здібний, здатний, кебетний, кебетливий, хисний, тімашний, тіменний, тямучий, удатний, див. мудрий, догадливий  Словник чужослів Павло Штепа
4. спосібний — Спосі́бний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спосібний — СПОСІ́БНИЙ, СПОСО́БНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що зру́чний 1, 2. Дорога спосібна (Сл. Гр.); Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати (Хотк., II, 1966, 264). 2. на що, до чого і без додатка, з інфін.  Словник української мови в 11 томах
6. спосібний — Спосібний, -а, -е 1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Ном. № 6549. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть. Камен. у. 2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна. Шух. І. 180.  Словник української мови Грінченка