спочинок

Спочинок, -нку

гл. = спочив. КС. 1882. XII. 502. Будуть кримці та нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця, на спочинках минати. ЗОЮР. І. 33.

Значення в інших словниках

1. спочинок — спочи́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спочинок — ВІДПОЧИНОК; супочинок, супочивок.  Словник синонімів Караванського
3. спочинок — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
4. спочинок — [спочинок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. спочинок — -нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. || Проведення часу без праці, на дозвіллі. || Коротка перерва під час якоїсь дії; перепочинок. Без спочинку — безперестанку, безперервно; не відпочиваючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спочинок — СПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (М. Коцюбинський); Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (О.  Словник української мови у 20 томах
7. спочинок — знайти́ кіне́ць (моги́лу, ві́чний спочи́нок). Загинути, померти. Він чекав, що зараз розступиться земля й поглине зухвалого Септара або грішник знайде собі могилу під руїнами башти (М. Коцюбинський); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі.  Фразеологічний словник української мови
8. спочинок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.  Словник синонімів української мови
9. спочинок — Спочи́нок, -чи́нку, -нкові, на -нку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. спочинок — СПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (Коцюб., II, 1955, 27); Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (Ільч.  Словник української мови в 11 томах