спочинок
СПОЧИ́НОК, нку, ч.
Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок.
Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (М. Коцюбинський);
Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (О. Ільченко);
// Проведення часу без праці, на дозвіллі.
Тихими літніми вечорами, в години спочинку, він брав свою стареньку скрипку, грав і наспівував російські, українські та білоруські пісні (Т. Масенко);
Купаються в морі дівчата, Лунає веселий сміх. Дівчата легкі, мов качата, Діждали спочинку і втіх (П. Воронько);
// Коротка перерва під час якоїсь дії; перепочинок.
Дорога довга .. Ми їдемо, спочинку ні хвилини (Леся Українка).
(1) Без спочи́нку – безперестанку, безперервно; не відпочиваючи.
Проживає Олеся, працюючи без спочинку (Марко Вовчок);
Всі були пройняті думкою про повсталу Прагу .. І тому наказ, яким керувався полк, без спочинку поспішаючи вперед, здавався Козакову його власним наказом (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)