спочинок

ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.; ПЕРЕПОЧИ́НОК, ПЕРЕДИ́ШКА, ПЕРЕДИ́Х рідше, ПЕРЕПОЧИ́ВОК розм., ПРИПОЧИ́ВОК діал. (на короткий час). Після відпочинку люди побадьорішали (Григорій Тютюнник); Втомився я.. Кров стукає у висках, домагаєсь (домагається) Спочинку (І. Франко); Буду їх (бійців) вітати. Запрошу їх до відпочину (А. Малишко); — Ось і нині! Неділя.., людям радість, відпочивок (І. Франко); Село Копані. Стаємо на спочин (І. Нехода); Пастухів — то вона (трембіта) кликала, ..на скромне поживлення і сякий-такий спочивок (Г. Хоткевич); Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться.. І тільки й спочиву, що у Старої Ганьки Води напитися з полив'яної баньки (М. Рильський); Там собі великий та довгий опочивок мали (дума); Над річкою Самарською опочивку собі мають (Словник Б. Грінченка); — Не бачите, яка я зігріта й без віддиху?.. Я мушу.. відітхнути (О. Кобилянська); Йшли швидко й без зупинок, лише раз влаштувавши коротенький перепочинок на якомусь узліссі (І. Головченко, О. Мусієнко); Коротка передишка, безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям втрачену жвавість (О. Гончар); — Ох, і біг!.. Уже й світає, уже можна б і передих зробити, а ноги самі біжать (О. Гончар); Зупинившись на останній перепочивок, ..я покажу вам перейдену путь (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. спочинок — спочи́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спочинок — ВІДПОЧИНОК; супочинок, супочивок.  Словник синонімів Караванського
3. спочинок — див. відпочинок  Словник синонімів Вусика
4. спочинок — [спочинок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. спочинок — -нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. || Проведення часу без праці, на дозвіллі. || Коротка перерва під час якоїсь дії; перепочинок. Без спочинку — безперестанку, безперервно; не відпочиваючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спочинок — СПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (М. Коцюбинський); Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (О.  Словник української мови у 20 томах
7. спочинок — знайти́ кіне́ць (моги́лу, ві́чний спочи́нок). Загинути, померти. Він чекав, що зараз розступиться земля й поглине зухвалого Септара або грішник знайде собі могилу під руїнами башти (М. Коцюбинський); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі.  Фразеологічний словник української мови
8. спочинок — Спочи́нок, -чи́нку, -нкові, на -нку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спочинок — СПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми, припинення праці, руху і т. ін.; відпочинок. Вдома чекає [Маланку з Гафійкою] спочинок і сон (Коцюб., II, 1955, 27); Останніми днями працював, забуваючи про їжу, про спочинок (Ільч.  Словник української мови в 11 томах
10. спочинок — Спочинок, -нку гл. = спочив. КС. 1882. XII. 502. Будуть кримці та нагайці, безбожні бусурмени, тебе, пішого-піхотинця, на спочинках минати. ЗОЮР. І. 33.  Словник української мови Грінченка