спочин
СПОЧИ́Н, у, ч., розм.
Те саме, що спочи́нок.
Добраніч вам хоч на хвилину; Ми будем стрижами спочину До перших променів зорі... (М. Старицький).
(1) Без спочи́ну – те саме, що Без спочи́нку (див. спочи́нок).
Голуб летить і летить без спочину (Я. Шпорта);
Він ще не відав, у який бік піде, але знав – йтиме без спочину все життя (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)