спочути

Спочува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. спочути, -чую, -єш, гл.

1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. МВ. ІІ. 146.

2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. МВ. ІІ. 36. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував. МВ. (О. 1862. І. 78).

Значення в інших словниках

1. спочути — спочу́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спочути — див. спочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочути — СПОЧУ́ТИ див. спочува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. спочути — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. спочути — СПОЧУ́ТИ див. спочува́ти.  Словник української мови в 11 томах