справдити

Справджувати, -джую, -єш

сов. в. справдити, -джу, -диш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.

Значення в інших словниках

1. справдити — спра́вди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. справдити — див. справджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. справдити — СПРА́ВДИ́ТИ див. спра́вджувати.  Словник української мови у 20 томах
4. справдити — ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П.  Словник синонімів української мови
5. справдити — СПРА́ВДИ́ТИ див. спра́вджувати.  Словник української мови в 11 томах