справдити —
спра́вди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
справдити —
див. справджувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
справдити —
ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П.
Словник синонімів української мови
справдити —
СПРА́ВДИ́ТИ див. спра́вджувати.
Словник української мови в 11 томах
справдити —
Справджувати, -джую, -єш сов. в. справдити, -джу, -диш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.
Словник української мови Грінченка