спричинитися

Спричинитися

см. спричинятися.

---------------

Спричинитися, -нюся, -нишся

гл. Помѣшаться, сойти съ ума. Хай вона спричиниться! Ном.

Значення в інших словниках

1. спричинитися — спричи́нитися дієслово доконаного виду стати причинним, збожеволіти розм. спричини́тися дієслово доконаного виду стати причиною чогось  Орфографічний словник української мови
2. спричинитися — I спричин`итисядив. спричинятися. II сприч`инитися-нюся, -нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спричинитися — СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися. СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах
4. спричинитися — ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал.  Словник синонімів української мови
5. спричинитися — СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Григ., Вибр., 1959, 202). СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися.  Словник української мови в 11 томах