Великий тлумачний словник сучасної мови

спричинитися

I спричин`итисядив. спричинятися.

II сприч`инитися-нюся, -нишся, док., розм.

Стати причинним; збожеволіти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. спричинитися — спричи́нитися дієслово доконаного виду стати причинним, збожеволіти розм. спричини́тися дієслово доконаного виду стати причиною чогось  Орфографічний словник української мови
  2. спричинитися — СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися. СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах
  3. спричинитися — ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал.  Словник синонімів української мови
  4. спричинитися — СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Григ., Вибр., 1959, 202). СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися.  Словник української мови в 11 томах
  5. спричинитися — Спричинитися см. спричинятися. --------------- Спричинитися, -нюся, -нишся гл. Помѣшаться, сойти съ ума. Хай вона спричиниться! Ном.  Словник української мови Грінченка