спричинитися
I спричин`итисядив. спричинятися.
II сприч`инитися-нюся, -нишся, док., розм.
Стати причинним; збожеволіти.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спричинитися — спричи́нитися дієслово доконаного виду стати причинним, збожеволіти розм. спричини́тися дієслово доконаного виду стати причиною чогось Орфографічний словник української мови
- спричинитися — СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися. СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко). Словник української мови у 20 томах
- спричинитися — ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯ розм., ОДУРІ́ТИ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВИХНУ́ТИСЯ розм., СКРУТИ́ТИСЯ розм., НАВІДИ́ТИСЯ діал., ЗВАР'Я́ТІТИ діал., ЗВАРІЮВА́ТИ (ЗВАР'ЮВА́ТИ) діал. Словник синонімів української мови
- спричинитися — СПРИЧИ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Стати причинним; збожеволіти. Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Григ., Вибр., 1959, 202). СПРИЧИНИ́ТИСЯ див. спричиня́тися. Словник української мови в 11 томах
- спричинитися — Спричинитися см. спричинятися. --------------- Спричинитися, -нюся, -нишся гл. Помѣшаться, сойти съ ума. Хай вона спричиниться! Ном. Словник української мови Грінченка