спроста

Спроста

нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.

Значення в інших словниках

1. спроста — спро́ста́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спроста — присл., розм. 1》 Без причини, без підстав. || Марно, даремно. 2》 З наївності, недосвідченості. 3》 Без зусиль, просто. || Те саме, що запросто.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спроста — СПРО́СТА́, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (В. Кучер); // Марно, даремно. Виявляється, що й на риббазі дядя Жора служить не так собі спроста (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. спроста — Спро́ста, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спроста — СПРО́СТА, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (Кучер, Чорноморці, 1948, 92); // Марно, даремно.  Словник української мови в 11 томах