спроста

спро́ста

присл., розм.

1》 Без причини, без підстав.

|| Марно, даремно.

2》 З наївності, недосвідченості.

3》 Без зусиль, просто.

|| Те саме, що запросто.

Значення в інших словниках

1. спроста — спро́ста́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спроста — СПРО́СТА́, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (В. Кучер); // Марно, даремно. Виявляється, що й на риббазі дядя Жора служить не так собі спроста (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. спроста — Спро́ста, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. спроста — СПРО́СТА, присл., розм. 1. Без причини, без підстав. Члени військової ради знали, що майор з шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (Кучер, Чорноморці, 1948, 92); // Марно, даремно.  Словник української мови в 11 томах
5. спроста — Спроста нар. Спроста. Г. Барв. 326. Уже ж то не спроста в його такий жупан. Греб. 390.  Словник української мови Грінченка