спідка
Спідка, -ки
ж.
1) Изнанка. Спідка добра, а верх подраний.
2) Основаніе. Вх. Лем. 401.
3) Корка нижняя у хлѣба. Взяла паляницю, постукала, поклала щиколотками під спідку. Левиц. Пов. 197. Скоріше вибрав на тарілку, ввесь коровай на мир роздав; а музикантам тілько спідку. Алв. 36.
4) Дно большой лодки (дуба). Мнж. 180.
5) мн. Варежки въ кожаныхъ рукавицахъ. Мнж. 192.
Словник української мови Грінченка