1. Словник української мови Грінченка

спідка

Спідка, -ки

ж.

1) Изнанка. Спідка добра, а верх подраний.

2) Основаніе. Вх. Лем. 401.

3) Корка нижняя у хлѣба. Взяла паляницю, постукала, поклала щиколотками під спідку. Левиц. Пов. 197. Скоріше вибрав на тарілку, ввесь коровай на мир роздав; а музикантам тілько спідку. Алв. 36.

4) Дно большой лодки (дуба). Мнж. 180.

5) мн. Варежки въ кожаныхъ рукавицахъ. Мнж. 192.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спідка — спі́дка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спідка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що виворіт. || рідко. Підкладка. 2》 Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Б. Грінченка). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови у 20 томах
  4. спідка — ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок... Словник синонімів української мови
  5. спідка — Спі́дка, -ки, -ці; спі́дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Гр.). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови в 11 томах