спідка

ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Григорій Тютюнник); — Я так білю, щоб верх полотна був на сонці, а низ у воді (М. Стельмах).

ПІДКЛА́ДКА (матеріал, який пришивають зісподу перев. одягу), ПІДБИ́ВКА, ПІДБІ́ЙКА розм., ПІДШИ́ВКА розм., СПІ́ДКА розм.; ПІДНАРЯ́Д (перев. у взутті). Одного дня з кладової цеху зникло, ніби в повітрі розтануло, близько п'ятдесяти метрів шовкової підкладки для жіночих трикотажних виробів (В. Козаченко); Іван Дроздов вийняв з ватяної підбивки в шапці згорнутого аркуша (В. Кучер); Через плече було перекинуте пальто з шовковою квітчастою підбійкою (І. Нечуй-Левицький); Зужиється один гарнітур, то ніщо не вадить справити новий, з новою підшивкою (І. Франко); Спідка добра, а верх подраний (Словник Б. Грінченка); Погиба скидає з правої ноги тіснуватий чобіт, обережно вивертає край халяви, ножем відпорює чорний від поту піднаряд (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спідка — спі́дка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спідка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що виворіт. || рідко. Підкладка. 2》 Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Б. Грінченка). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови у 20 томах
  4. спідка — Спі́дка, -ки, -ці; спі́дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Гр.). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови в 11 томах
  6. спідка — Спідка, -ки ж. 1) Изнанка. Спідка добра, а верх подраний. 2) Основаніе. Вх. Лем. 401. 3) Корка нижняя у хлѣба. Взяла паляницю, постукала, поклала щиколотками під спідку. Левиц. Пов. 197. Словник української мови Грінченка