спідка
спі́дка
-и, ж., розм.
1》 Те саме, що виворіт.
|| рідко. Підкладка.
2》 Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спідка — спі́дка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Б. Грінченка). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови у 20 томах
- спідка — ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок... Словник синонімів української мови
- спідка — Спі́дка, -ки, -ці; спі́дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спідка — СПІ́ДКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́воріт; // рідко. Підкладка. Спідка добра, а верх подраний (Сл. Гр.). 2. Нижня скоринка хліба. Спідка паляниці. Словник української мови в 11 томах
- спідка — Спідка, -ки ж. 1) Изнанка. Спідка добра, а верх подраний. 2) Основаніе. Вх. Лем. 401. 3) Корка нижняя у хлѣба. Взяла паляницю, постукала, поклала щиколотками під спідку. Левиц. Пов. 197. Словник української мови Грінченка