стайка
Стайка, -ки
ж.
1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито. н. п. Не моя жень, це стайка на моїй постаті. Рк. Левиц.
2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полонинах. Шух. І. 188. То-же, что и застайка.
Словник української мови Грінченка