Словник української мови Грінченка

станочок

Стан, -ну

м.

1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю. Левиц. І. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10.

2) Сословіе, званіе. Левиц. І. 237. Козацького стану люде.

3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на сіпану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч.

4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... н. п.

5) Сшитая половина плахти. Черн. у.

6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. н. п.

7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан. Рудч. Ск. І. 209.

8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550.

9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210.

10) на стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. ум. станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть? н. п. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. ІІІ. 181.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. станочок — стано́чок 1 іменник чоловічого роду від: стан — торс стано́чок 2 іменник чоловічого роду від: стан — табір  Орфографічний словник української мови
  2. станочок — СТАНО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до стан¹ 1. Така чорнобрива [Парася] та ясноока, та уста рум'яні, та станочок стрункий. А що весела була, жартівлива! (Марко Вовчок); [Павло:] Коли б я зміг хоч разочок обгорнути отой чудовий станочок..! (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. станочок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до стан I 1). II -чка, ч., с. г. Зменш.-пестл. до станок II 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. станочок — СТАНО́ЧОК¹, чка, ч. Зменш.-пестл. до стан¹ 1. Така чорнобрива [Парася] та ясноока, та уста рум’яні, та станочок стрункий. А що весела була, жартівлива! (Вовчок, І, 1955, 279); [Павло:] Коли б я зміг хоч разочок обгорнути отой чудовий станочок..! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах