стебло
Стебло́, -ла
с.
1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч.
2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск. у.
3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (см. [кужілка]).
4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Сосниц. у. ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чуб. V. 255. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко? Мил. 138.
Словник української мови Грінченка