стебло
СТЕБЛО́, а́, с.
1. Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.
Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М. Коцюбинський);
В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату (Леся Українка);
Через тин з сусіднього городу необережно перехопилося стебло гарбузиння, ще й маленький гарбузик перекинуло (Ю. Мушкетик);
Кількість і якість волокна в стеблі конопель залежить від сорту і умов вирощування (з наук. літ.);
Увагу його надовго прикував будяк – грубе стебло, прив'ялі колючки, побуріла квітка (Є. Гуцало);
* У порівн. Зовсім близько Трохименка, за гони якісь, майорить під копами у червоній косинці гінка, тонка, мов те стебло, дівчинка (Г. Косинка).
2. Окрема трав'яниста рослина взагалі.
– Глянула я на свій город, а моєї цибулі – коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов'їха (І. Нечуй-Левицький);
Всю пшеницю до стебла вибив [град] (О. Стороженко);
Людина не може жити без ласки, як стебло без сонця (М. Томчаній).
3. Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.
При вимірюванні мікрометром цілі міліметри і півміліметри відлічуються по шкалі стебла, частки, менші від міліметра, відлічуються по шкалі барабана (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)