стебло —
[стеибло] -ла, м. (на) -л'і, мн. стебла, стебеил два стеибла
Орфоепічний словник української мови
стебло —
СТЕБЛО́, а́, с. 1. Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М.
Словник української мови у 20 томах
стебло —
стебло: ◊ піти́ в стебло вул. лягти спати (ст): А Матуляк не мав найменшої охоти воловодитись коло старого пияка, бо збирався йти в стебло, а до того ж він знав, що майструньо не має при душі ані копійки грошей (Керницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
стебло —
-а, с. 1》 Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. 2》 Окрема трав'яниста рослина взагалі. 3》 Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стебло —
осн. орган вищих рослин (кормофітів), переважно надземний; приріст найчастіше верхівковий, тільки в односім'ядольних міжвузловий; гол.
Універсальний словник-енциклопедія
стебло —
СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю.
Словник синонімів української мови
стебло —
СТЕБЛО́, а́, с. 1. Основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
стебло —
Стебло́, -ла с. 1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск.
Словник української мови Грінченка