ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає. Шевч.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
стеля —
сте́ля іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
стеля —
[стел'а] -л'і, ор. -леийу
Орфоепічний словник української мови
стеля —
СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (М.
Словник української мови у 20 томах
стеля —
-і, ж. 1》 Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. 2》 Гранична висота польоту літального апарата, снаряда. || перен. Гранична межа чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стеля —
(аж) штукату́рка зі сте́лі си́плеться. 1. зі сл. спа́ти, прост. Міцно, навіть із хропінням. — Працював я тоді дуже важко, повертався з роботи голодний і натомлений і зразу лягав спати, а спав аж штукатурка зі стелі сипалась (З газети). 2. зі сл.
Фразеологічний словник української мови
стеля —
СТЕ́ЛЯ (в приміщенні) ; ПОВА́ЛА діал.; ПЛАФО́Н (перев. оздоблена живописом, ліпленням, мозаїкою тощо).
Словник синонімів української мови
стеля —
СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
стеля —
Верхня поверхня над приміщенням. Поряд з гладенькою поверхнею вживається ребриста, декорована, покривається ліпленням, розписами, мозаїками.
Архітектура і монументальне мистецтво