стеля

сте́ля

-і, ж.

1》 Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні.

2》 Гранична висота польоту літального апарата, снаряда.

|| перен. Гранична межа чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. стеля — сте́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стеля — [стел'а] -л'і, ор. -леийу  Орфоепічний словник української мови
3. стеля — СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (М.  Словник української мови у 20 томах
4. стеля — (аж) штукату́рка зі сте́лі си́плеться. 1. зі сл. спа́ти, прост. Міцно, навіть із хропінням. — Працював я тоді дуже важко, повертався з роботи голодний і натомлений і зразу лягав спати, а спав аж штукатурка зі стелі сипалась (З газети). 2. зі сл.  Фразеологічний словник української мови
5. стеля — СТЕ́ЛЯ (в приміщенні) ; ПОВА́ЛА діал.; ПЛАФО́Н (перев. оздоблена живописом, ліпленням, мозаїкою тощо).  Словник синонімів української мови
6. стеля — Сте́ля, -лі, -лею; сте́лі, стель  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стеля — СТЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Верхнє внутрішнє покриття в будь-якому приміщенні. Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля, і плаче зажурене серце (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. стеля — Верхня поверхня над приміщенням. Поряд з гладенькою поверхнею вживається ребриста, декорована, покривається ліпленням, розписами, мозаїками.  Архітектура і монументальне мистецтво
9. стеля — Стеля, -лі ж. Потолокъ. Стоїть собі.... плечима стелю підпірає. Шевч.  Словник української мови Грінченка