нар. Стыдно. А з хорошою та й уродою та не стидно й меж люде. Чуб. V. 53.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
стидно —
сти́дно 1 прислівник незмінювана словникова одиниця сти́дно 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
стидно —
СТИ́ДНО, пред. Охоплює відчуття стиду; соромно. Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (з народної пісні); Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Г.
Словник української мови у 20 томах
стидно —
1》 Присл. до стидний. 2》 у знач. присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стидно —
СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М.
Словник синонімів української мови
стидно —
СТИ́ДНО, присудк. сл. Охоплює відчуття стиду; соромно. Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (Коломийки, 1969, 106); Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах