стидно
СТИ́ДНО, пред.
Охоплює відчуття стиду; соромно.
Ой не сідай коло мене, бо мі буде стидно, Я дівчина, як калина, а ти, як страшидло (з народної пісні);
Чує що люди з нього регочуться; йому ще й більш стидно, ще й більш коня поганя (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Дядю, дайте гостинця! – тихо, боязко промовив хлопчик. – Мовчи! – суворо насварилася на його дівчинка, – стидно прохати (С. Васильченко);
– А вам стидно з старої жінки сміятися! (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)