стикати

Стика́ти, -ка́ю, -єш

гл.

1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав.

2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. см. стикатися 2.

3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. стикати — стика́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. стикати — СТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІТКНУ́ТИ, ну́, зі́ткне́ш, рідко СТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.  Словник української мови у 20 томах
3. стикати — -аю, -аєш, недок., зіткнути і рідко стикнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися. || перен. Призводити до протиріччя, викликати сутички. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стикати — СТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІТКНУ́ТИ і рідко СТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.  Словник української мови в 11 томах