стикати

стика́ти

-аю, -аєш, недок., зіткнути і рідко стикнути, -ну, -неш, док., перех.

1》 Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.

|| перен. Призводити до протиріччя, викликати сутички.

2》 перен. Змушувати вступити в які-небудь стосунки, мати справу з кимсь.

|| Давати можливість пізнати що-небудь.

3》 діал. Заплющувати, змикати (очі).

Не стикати очей — не мати змоги заснути навіть на короткий час.

4》 діал. Звалювати (у 4 знач.).

Значення в інших словниках

1. стикати — стика́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. стикати — СТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІТКНУ́ТИ, ну́, зі́ткне́ш, рідко СТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.  Словник української мови у 20 томах
3. стикати — СТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІТКНУ́ТИ і рідко СТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, змушувати ударятися.  Словник української мови в 11 томах
4. стикати — Стика́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав. 2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. см. стикатися 2. 3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.  Словник української мови Грінченка