стовбець

Стовбе́ць, -бця

м.

1) = стовпець. Рудч. Ск. II. 34. Чуб. VII. 445.

2) Рыба Gobio fluwiatilis. Вх. Пч. II. 19.

Значення в інших словниках

1. стовбець — -бця, ч. Те саме, що стовпець.  Великий тлумачний словник сучасної мови