стовбула

Стовбула

нар. Стремглавъ, внизъ головой. О. 1862. І. 67. V. 90. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мир. ХРВ. 94. Стовбула перекидатись.

Значення в інших словниках

1. стовбула — стовбула́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стовбула — див. сторчма  Словник синонімів Вусика
3. стовбула — СТОВБУЛА́, присл., розм. 1. Вниз головою; через голову. – То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Г. Квітка-Основ'яненко); // Зігнувшись. – Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю .. – На греця вона здалася?...  Словник української мови у 20 томах
4. стовбула — присл., розм. 1》 Вниз головою; через голову. || Зігнувшись. Стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.) — упасти вниз головою. 2》 Спідлоба; втупившись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стовбула — дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́). Падати вниз головою. Чи й у вас, як у нас, На леваді спичаки? Чи й у вас, як у нас, Ловлять хлопці сторчаки (Укр..  Фразеологічний словник української мови
6. стовбула — СТОРЧ (униз головою), СТОРЧАКА́, СТОРЧГОЛІ́В, СТОРЧГОЛО́В, СТРІМГОЛО́В, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОВБУЛА́ розм., ШКЕРЕБЕРТЬ розм. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Б.  Словник синонімів української мови
7. стовбула — СТОВБУЛА́, присл., розм. 1. Вниз головою; через голову. — То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Кв.-Осн., II, 1956, 249); // Зігнувшись. — Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю.. — На греця вона здалася?...  Словник української мови в 11 томах