стосик

Стос, -су

м.

1) Куча, груда. см. стіс.

2) = завісок. Вол. г. ум. стосик.

Значення в інших словниках

1. стосик — сто́сик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стосик — СТО́СИК, а, ч. Зменш. до стіс, стос. В кімнаті Богдана Петровича лежали в непорядку стосики книжок (О. Копиленко); На столі перед економом лежить стосик паперів (М. Стельмах); Рівними стосиками лежали нарубані дрова (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. стосик — -а, ч. Зменш.-пестл. до стіс, стос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стосик — СТО́СИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стіс, стос. В кімнаті Богдана Петровича лежали в непорядку стосики книжок (Коп., Тв., 1955, 306); На столі перед економом лежить стосик паперів (Стельмах, І, 1962, 191); Рівними стосиками лежали нарубані дрова (Смолич, Ми разом.., 1950, 176).  Словник української мови в 11 томах