стоянок

Стоянок, -нка

м.

1) ум. отъ стоян.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.

Значення в інших словниках

1. стоянок — стояно́к 1 іменник чоловічого роду стояк стояно́к 2 іменник чоловічого роду глечик  Орфографічний словник української мови
2. стоянок — див. підпора  Словник синонімів Вусика
3. стоянок — СТОЯНО́К¹, нка́, ч. Зменш.-пестл. до стоя́н. СТОЯНО́К², нка́, ч. Те саме, що стояне́ць. – А де ти стоянки поставила? – Навіщо тобі? – Сиру хочеться! (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
4. стоянок — I -нка, ч. Зменш.-пестл. до стоян. II -нка, ч. Те саме, що стоянець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стоянок — СТОЯНО́К¹, нка́, ч. Зменш.-пестл. до стоя́н. СТОЯНО́К², нка́, ч. Те саме, що стоя́нець. — А де ти стоянки поставила? — Навіщо тобі? — Сиру хочеться! (Вишня, І, 1956, 157).  Словник української мови в 11 томах