страчувати
Страчувати, -чую, -єш
сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл.
1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257.
2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.
Словник української мови Грінченка