1. Словник української мови Грінченка

страчувати

Страчувати, -чую, -єш

сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл.

1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257.

2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. страчувати — стра́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. страчувати — Карати на горло, посилати на плаху, садовити на палю, розстрілювати, вішати, четвертувати, ґільйотинувати, (самосудом) лінчувати; (гроші) витрачати; док. СТРАТИТИ, (що) згубити, втратити; (голову) зложити; (життя) ІД. загинути. Словник синонімів Караванського
  3. страчувати — див. карати; нищити Словник синонімів Вусика
  4. страчувати — СТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРА́ТИТИ, стра́чу, стра́тиш, док., кого, що. 1. Караючи, позбавляти кого-небудь життя. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. страчувати — -ую, -уєш, недок., стратити, страчу, стратиш, док., перех. 1》 Караючи, позбавляти кого-небудь життя. 2》 Залишатися без кого-, чого-небудь, губити когось, щось (внаслідок різних причин). || Переставати бачити кого-, що-небудь. Стратити стежку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. страчувати — СТРА́ЧУВАТИ (позбавляти когось життя за вироком, здійснювати покарання), КАРА́ТИ НА СМЕРТЬ, КАРА́ТИ НА ГО́РЛО іст., КАРА́ТИ (вказівку на смерть дає контекст); РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ (вогнепальною зброєю); ВІ́ШАТИ (на шибениці); ГІЛЬЙОТИНУВА́ТИ (на гільйотині)... Словник синонімів української мови
  7. страчувати — СТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРА́ТИТИ, стра́чу, стра́тиш, док., перех. 1. Караючи, позбавляти кого-небудь життя. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах