страчувати

Карати на горло, посилати на плаху, садовити на палю, розстрілювати, вішати, четвертувати, ґільйотинувати, (самосудом) лінчувати; (гроші) витрачати; док. СТРАТИТИ, (що) згубити, втратити; (голову) зложити; (життя) ІД. загинути.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

страчувати — стра́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
страчувати — див. карати; нищити Словник синонімів Вусика
страчувати — СТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРА́ТИТИ, стра́чу, стра́тиш, док., кого, що. 1. Караючи, позбавляти кого-небудь життя. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Словник української мови у 20 томах
страчувати — -ую, -уєш, недок., стратити, страчу, стратиш, док., перех. 1》 Караючи, позбавляти кого-небудь життя. 2》 Залишатися без кого-, чого-небудь, губити когось, щось (внаслідок різних причин). || Переставати бачити кого-, що-небудь. Стратити стежку. Великий тлумачний словник сучасної мови
страчувати — СТРА́ЧУВАТИ (позбавляти когось життя за вироком, здійснювати покарання), КАРА́ТИ НА СМЕРТЬ, КАРА́ТИ НА ГО́РЛО іст., КАРА́ТИ (вказівку на смерть дає контекст); РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ (вогнепальною зброєю); ВІ́ШАТИ (на шибениці); ГІЛЬЙОТИНУВА́ТИ (на гільйотині)... Словник синонімів української мови
страчувати — СТРА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРА́ТИТИ, стра́чу, стра́тиш, док., перех. 1. Караючи, позбавляти кого-небудь життя. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
страчувати — Страчувати, -чую, -єш сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257. 2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Словник української мови Грінченка