стрибунець —
СТРИБУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стрибу́н 1. Горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко (О. Копиленко); Мурахи на мову цю Так сказали Стрибунцю: – Хто улітку грає, скаче, Топче в забавках траву...
Словник української мови у 20 томах
стрибунець —
-нця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до стрибун 1). 2》 перев. у сполуч. зайчик-стрибунець, коник-стрибунець. Уживається на позначення зайця, коника (перев. як епітет).
Великий тлумачний словник сучасної мови
стрибунець —
СТРИБУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стрибу́н 1. Горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко (Коп., Як вони.., 1948, 102); Мурахи на мову цю Так сказали Стрибунцю: — Хто улітку грає, скаче, Топче в забавках траву...
Словник української мови в 11 томах