строго

Стро́го

нар.

1) Жестоко, свирѣпо.

2) Очень. Понесли багача строго високо. Гол. ІІІ. 265.

Значення в інших словниках

1. строго — стро́го прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. строго — СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1–4. – Дор-ка! – крикнув він строго. – Руш мені тільки ще хоч разок – я тобі дам!.. (М. Коцюбинський); Килина глянула строго на внука. – Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Ю. Мокрієв); У ХІ –ХІII ст.  Словник української мови у 20 томах
3. строго — Присл. до строгий 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. строго — СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1-4. — Дорка! — крикнув він строго. — Руш мені тільки ще хоч разок — я тобі дам!.. (Коцюб., II, 1955, 368); Килина глянула строго на внука. — Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Мокр., Сто..  Словник української мови в 11 томах